• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: рідна мова (список заголовков)
15:22 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Лимонадное солнце. На ладонях чабрец и мята.
Просыпаюсь к полудню, весь в поту, на постели смятой.
Забываются лица, но запомню тепло объятий
Тех, кто видел меня во сне.
Лимонадное солнце: прикоснешься - и не исправить.
Просыпаюсь к полудню, сердце в панике бьется справа.
Забываются лица. - Я люблю тебя . - Это правда?
- Нет.

или так

@темы: мини, рідна мова

18:20 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
28.12.11 мы все-таки сделали это.
Теперь у меня есть красивый муж.

читать дальше

@темы: поворот колеса, кареглазый, вдох-выдох, рідна мова, себе

04:11 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Не залишай мене на самоті,
Не дозволяй саму себе питати,
Будь завжди поруч – батьком, сином, братом.
Я пам’ятаю ночі саме ті,
Що більш за все не хочу пам’ятати.

Не залишай мене на самоті,
На цілу ніч віч-на-віч із думками.
Щоб я на днi безсоння заблукала.
Повернеш серце – не мені, а тій,
Що світ несла до темряви руками.

Не залишай мене на самоті,
Чекай на мене вдома після бою,
Як ніч чекає, поки ми з тобою
Залишимо від себе тільки тінь.
Як немовля чекало в животi,
Як твій патрон чекав мене в обоймі.

@темы: страшные сказки, стихоумножение, рідна мова

22:23 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Буває, прокинешся серед ночі і не бачиш нічого:
Ні долоней своїх, ні кімнати навколо, ні сенсу в житті,
І лежиш в цій спокійній до жаху темряві, в німій до істерики самоті,
І наче тонеш в безсонні, не в силах спіймати човен,
Чекаєш ранку, коли від тебе залишиться тільки тінь.

А буває, прокинувшись, танеш від свого жару, чужого бруду,
Щоб загасити пожежу, протираєш ганчіркою з оцтом лоб,
Мариш, зі сліпою надією дивишся у майбутнє -
І розумієш раптово, що нічого іншого в тебе тепер не буде,
А потім згадуєш, що нічого іншого в тебе і не було.

Послухай, це все неважливо, зрештою кожен із нас небіжчик,
Але не думай про це сьогодні, поки ми всі безсмертні,
Поки за спинами крила, а не довідки, висновки, документи...
Буває, глянеш вночі у вікно, а там крізь небо летять комети -
І відтоді не бачиш нічого більше.

@темы: стихоумножение, рідна мова

15:31 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Майдан у квітах, тихо і тривожно,
Лиш горобці збираються у стаї.
Ми йдем на смерть - це знає майже кожний,
Шепочем мантри мертвими вустами.
Я можу те, що ти тепер не можеш -
Що станеться, коли нас всіх не стане?

Майдан у квітах, хто мені розкаже,
Що трапилось, чого не було зовсім?
Прокинувшись з сухим надривним кашлем,
Знаходжу сірий попіл у волоссі.
Ми віримо, що завтра буде краще,
Сліди кроваві змиє нова осінь.

Майдан у квітах, ми ідем до раю,
А він якраз назустріч нам несеться.
Чужа тривога знову душу крає,
Чужі печалі носим коло серця.
Я маю те, що ти тепер не маєш -
Скажи, хіба свобода варта смерті?

@темы: стихоумножение, рідна мова

16:37 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Я обiцяла вiд суму марити, впасти в кому,
А тепер менi сумувати нема по кому.
Нiчого не трапилось, далi не стане краще,
Я говорила багато - бiльше про це не скажеш.

Я обiцяла без тебе навiть нi дня не жити,
Але, бачиш, на полi сходить озиме жито.
Думала, що буду вмирати тепер щоранку,
Та з часом загоїться навiть вiдкрита рана.

Хоч про це не розкажуть по радiо та в новинах,
Я тепер сама i не знаю, хто в цьому винний.
Нiчого не трапилось, сум мiй стоїть на вартi,
Я говорила багато - бiльше про це не варто.

@темы: стихоумножение, рідна мова, вдох-выдох

15:51 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Мати казала: тримайся подалi вiд страху, нiжностi та грiха,
Вiд радостей та вiд печалей, що йдуть крiзь серце.
Твiй гнiв вiдтодi не має сили, тому не сердься,
Любов вiдтодi не має сенсу, тож не кохай.

@темы: рідна мова, мини

21:01 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Свiтло в кiмнатi гасне, в долонях темряви
Речi здаються бiльшими та страшнiшими,
Зовсiм iнакшими, навiть чужими мовби.
Знаєш, тепер чим бiльше iду до тебе я,
Тим все частiш знаходжу себе iз iншими,
Тим все частiш я чую твої вiдмови.

Свiтло в кiмнатi гасне, нам трохи боязно,
Стiни, пiдлогу й стелю накрило тiнями,
Вiтер постiйно виє, дощ плаче дрiбно.
Ця нелюбов залишилась для обох iз нас
Щастям, що ми насправдi i не хотiли би,
Щастям, що бiльш за все нам було потрiбно.

Свiтло в кiмнатi гасне, отруту вколено,
Цiннiсть безмежна - в кожному твому дотику,
В посмiшцi, жестах, шкiрi, очах, волоссi.
Ранок вже не настане для нас нiколи, та
Я тепер буду вiрно чекати, доки ти
Згаснеш, неначе свiтло в кiмнатi - зовсiм.

@темы: стихоумножение, рідна мова

15:16 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Воля або неволя?
Скiльки потрiбно болю,
Вiдчаю та любовi,
Щоби без тебе жити?
Все, я здаюсь без бою,
З честю або ганьбою.
Там, де були з тобою,
Зрiє озиме жито.

@темы: вдох-выдох, мини, рідна мова

15:47 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Сердце моє в полонi, злякане та маленьке,
Як ти його побачиш через закритi очi?
Лине твоє кохання як немовля до неньки.
Я нiчого не знаю, я нiчого не хочу.

Я нiчого не знаю, бо не хотiла знати,
Де поховали сонце, де загубили осiнь.
Мати казалу правду - краще очей не мати,
Краще не мати сердця та не страждати зовсiм.

Краще не мати сердця - твердий холодний камiнь
Не вiдчуває болю, птахою не трiпоче.
Ти обiймаєш мiцно - поглядом, не руками,
Щоб не прийшла додому я i цiєї ночi,

Щоб не прийшла додому, вдома нема нiкого,
Хто б зрозумiв, як важко нести в собi безсоння.
Як ти спiймав, незрячий, вмисно чи випадково
Сердце моє, що стало стиглим осiннiм сонцем?

@темы: стихоумножение, рідна мова

17:02 

Мы не добрые, мы - светлые. (с)
Чого тобi треба, мила, чому ты плачеш,
Хiба стане кров сухою, а снiг гарячим,
Хiба стане свiт таким, як його ти бачиш?

Я не обiцяю бiльше, нiж я зумiв би.
Повiр, як не можуть вранцi мовчати пiвнi,
Як сонце не може встати хоч раз на пiвднi,

Не можу i я залишитись тут до ночi,
Закрити руками вiкна, але не очi.
Чого тобi треба, мила, чого ти хочеш?

Пробач менi, сердце, цей боязливий вечiр.
Ти плачеш, щоби комусь iз нас стало легше,
Щоб снiг став гарячим, сказане слово - першим.

Щоб сльози були солодкими наче вата,
Щоб перед тобою був я невинуватим,
Мiг плечi твоi без вiдчаю цiлувати.

Щоб краплi свого життя випивав не сам я,
Щоб кожен наш спiльний вечiр був кращим самим.
Чого тобi треба, мила - менi так само.

@темы: рідна мова, стихоумножение

Кофеин

главная