[Rowana]

Сердце моє в полонi, злякане та маленьке,
Як ти його побачиш через закритi очi?
Лине твоє кохання як немовля до неньки.
Я нiчого не знаю, я нiчого не хочу.

Я нiчого не знаю, бо не хотiла знати,
Де поховали сонце, де загубили осiнь.
Мати казалу правду - краще очей не мати,
Краще не мати сердця та не страждати зовсiм.

Краще не мати сердця - твердий холодний камiнь
Не вiдчуває болю, птахою не трiпоче.
Ти обiймаєш мiцно - поглядом, не руками,
Щоб не прийшла додому я i цiєї ночi,

Щоб не прийшла додому, вдома нема нiкого,
Хто б зрозумiв, як важко нести в собi безсоння.
Як ти спiймав, незрячий, вмисно чи випадково
Сердце моє, що стало стиглим осiннiм сонцем?

@темы: стихоумножение, рідна мова

Comments

[Таши]

очень здорово.
и отдельно спасибо за украинскую поэзию в моей ленте.

[Rowana]

Таши, редкое явление для меня, но иногда хочется писать именно так)

[irish-iry]

Как песней пролилось. Очень красиво.

[Rowana]

irish-iry, спасибо, я очень рада, что именно этот стих понравился)